Хмелева - перлина Дністровського каньйону
Географічне розташування села
У мальовничому Дністровському каньйоні, який входить до числа семи природних чудес України та є другим у Європі після каньйону Тари в Хорватії, на березі Дністра розкинулось невеличке село Хмелева. Географічно розташоване у Середньому Подністров'ї — краю гостинних, працьовитих людей, чудової природи, славної історії та багатої культурної спадщини.
Адміністративно село належить до Чернелицької селищної ради Городенківського району Івано-Франківської області. Етнографічно входить до Покуття (одного з чотирьох історико-етнографічних регіонів Івано-Франківщини), яке вперше згадується у 1395 році в листі молдавських бояр до польського короля. Покутський край, в куті якого розташоване село Хмелева називають також Придністров’ям.
На протилежному, лівому березі Дністра, але на горі, в кілометрі від річки, розташоване однойменне село Хмелева Тернопільська. Для того, щоб відрізняти поселення, вживаються назви: Хмелева Городенківська, Покутська, Франківська, Правобережна, Долішня та Хмелева Заліщицька, Подільська,Тернопільська, Лівобережна, Горішня.
Умовним кордоном між Хмелевою Івано-Франківської області та Хмелевою Тернопільської області є Дністер, який ніколи не був великою перешкодою для комунікації хмелівчан з обох берегів. Свої добросусідські відносини вони часто скріплювали спільними шлюбами. Молодь продовжує цю добру традицію і в наші дні.
Відстань від Хмелеви до деяких найближчих населених пунктів Івано-Франківської області:
7 км.-- до смт. Чернелиця, 10 км.-- до с.Кунисівці і Вільхівці, 11 км. --до с.Копачинці, 12 км.--до с. Дубки. 30 км.--до районного центру м.Городенка, 80 км--до м.Коломия, 105 км.--до обласного центру м. Івано-Франківськ.
Відстань від Хмелеви до деяких найближчих населених пунктів Тернопільської області:
1,5 км.-- до с.Хмелева Заліщицького району, 2,5 км. - до с. Свершківці, 5 км.-- до с.Дорогичівка, Литяче, Берем’яни, 40 км.-- до смт.Товсте, 60 км.-- до м.Чортків (через с.Устечко, смт.Товсте), 140 км.-- до м.Тернопіль (через смт.Товсте, м.Чортків, м.Теребовля)
Відстань від Хмелеви до м.Чернівці становить 92 км.
Увага!
На сучасних картах часто помилково позначають автомобільний міст через річку Дністер, який нібито з’єднує Хмелеву Івано-Франківської області та Хмелеву Тернопільської області. Моста тут немає і ніколи не було! Був паром, від якого, на жаль залишився тільки кам’яний причал. Доїхати в Хмелеву (Івано-Франківську) з боку Тернопільської області можна через міст біля села Устенко в напрямку смт.Чернелиця Городенківського району.
Дністровський каньйон
Дністер починається з маленького струмочка на схилі гори Розлуч на висоті близько 900 метрів над рівнем моря (Львівська область, гори Бескиди, Українські Карпати). Річка вважається другою по довжині в Україні (після Дніпра і без врахування Дунаю), протікаючи 1362 кілометри впадає у Чорне море.
В різні часи річку називали по-різному: греки—Тіріс,Тірас; римляни—Данастріс, Данаструс; турки—Турла; українці—Дністер. Назва “Дністер” походить від давніх словоформ “дн”, “дана” і “стр”, “стер”, які мають значення -- швидка вода, ріка; річка, яка тече на південь.
Народна легенда розповідає, що у давні часи поселилось слов’янське плем’я біля великої ріки. Не маючи календаря, люди робили позначки днів на березі. Одного разу після сильних дощів річка розлилася і вода змила “календар”. Повернувшись після повені на берег, люди не побачили своїх знаків. Одні питали: “Хто ж це дні стер?”, а інші відповідали: “Це зробила бурхлива ріка!” Оскільки “календар” змила річка, то й назвали її Дністер.
Дністровський каньйон простягається від гирла Золотої Липи до гирла Збруча (ліві притоки Дністра) більш як на 250 кілометрів. Висота схилів одного з семи природних чудес України становить 150-200 метрів. Стрімкі береги чергуються з пологими, а річка утворює мальовничі звиви--меандри. Ширина Дністра у каньйоні коливається від 100 до 300 метрів, а середня глибина 3-10 метрів. Дністровське водосховище має ширину 2-3 км.,а глибину -- більше 40 метрів.
Дністер у каньйоні – межа чотирьох областей: Івано-Франківської, Тернопільської, Чернівецької і Хмельницької. До Дністра прилягають історико-етнографічні землі: Опілля (Галицький, Рогатинський район Івано-Франківщини), Поділля (Тернопільська, Хмельницька, Вінницька область), Покуття (Прикарпаття, Галичина), Буковина (Чернівецька область).
У Дністровському каньйоні своєрідний мікроклімат. Зима у є м’якою і малосніжною. На кручах і берегах сніг довго не затримується, адже у долинах температура на кілька градусів вища за рівнинну. Весна у Дністровському каньйоні приходить на один-два тижні раніше, як на території Покуття і Поділля. Літо є помірно спекотним, а грозові дощі тривають недовго. Осінь тішить барвистими кольорами лісів і лук, щедрими урожаями полів та садів.
Вражають красою найдавніші пам’ятки природи Дністровського каньйону, зокрема скелі девонського геологічного періоду віком 350-400 мільйонів років, чисті і бурхливі струмки з водоспадами, листяні, мішані та соснові ліси, оксамитові луки і цілющі джерела.
Приваблюють людей красою та унікальністю місцеві заповідники: урочище Крива,Червона гора, Хмелівська стінка. На лівому березі Дністра з Хмелеви Подільської, по глибокому яру тече потічок, який утворює каскад мальовничих водоспадів. Висота деяких сягає 6-8 метрів. Поряд із селом Нирків Заліщицького району шумно скидає свої води 16-метровий Джуринський водоспад.
Біля заповідної Червоної гори між селами Берем’яни і Cокілець височіють, вкриті лісом, два пагорби— Велика і Мала Говда. Поблизу них у 30-х рр. минулого століття діяв туристичний притулок для водних туристів, які сплавлялися річкою на човнах і байдарках.
На вершині, недалеко від села Свершківці, крізь товщу білого каменю пробивається джерело. Жителі навколишніх сіл здавна ходять сюди по воду, яка вважається надзвичайно помічною і корисною.
Біля Хмелеви, на лівому березі Дністра до 40-х рр. минулого століття були виноградники та винарня. Під горою, у сонячній долині вирощували різні сорти винограду. З нього виготовляли смачні соки та якісне вино, які відправляли у галицькі і польські міста. У радянський період виноградники були знищені. Згодом на полі над Дністром вирощували помідори, огірки, цибулю та інші овочі.
На околицях села ростуть листяні ліси (дуб, граб, ясен, липа, береза, шипшина, терен, ліщина, глід, інші дерева і кущі). Багатими на рослинність є схили Дністровського каньйону, прибережні луки і поля (горицвіт, сон великий, ковила, первоцвіт, ясенець білий, мигдаль степовий, ромашка, молодило руське та ін.) Значна кількість реліктових, ендемічних та рідкісних рослин каньйону занесена до Червоної книги України.
Різноманітним є тваринний світ Подністров’я. У лісах водяться козулі, зайці, борсуки, лисиці, вепри, білки та інші тварини. На кам’яних схилах і в чагарниках живуть ящірки, мідянки, гадюки, вужі.
Десятки видів птахів освоїлись у придністровських лісах, луках, річкових заплавах і на схилах стрімких пагорбів (зозулі, соловейки, дятли, ластівки, дикі качки і гуси, мартини, сірі та білі чаплі, чорні лелеки, круки, яструби, шуліки тощо).
У річці Дністер є 40 видів риб: короп, підуст, окунь, сом, марена, лящ, судак, щука, верховодка та багато інших. Велика кількість жаб і раків свідчать про допустиму екологічну чистоту дністровської води. Порівняно з іншими великими річками, Дністер вважається однією з найчистіших річок Європи.
На схилах найбільшого у Європі каньйону можна побачити давні геологічні відслонення силурійського, девонського, юрського, крейдового та неогенового періодів розвитку життя на Землі. Корисні копалини представлені будівельним каменем, гіпсом, щебенем, піском. У невеликій кількості є доломіти, фосфорити та мідна руда
.Унікальними є дністровські травертинові скелі з природними чи рукотворними печерами. Здавна деякі з них були пристосовані під печерні храми і монастирі. Одним із таких печерних монастирів був кам’яний грот “Скеля монахів ”, що знаходиться біля сусіднього з Хмелевою села Литячі на лівому березі Дністра.
Загальна характеристика Хмелеви
Хмелева Покутська розташована на території природного заповідника “Дністровський каньйон” у долині Дністра і на пологих схилах каньйону. Тут надзвичайно мальовнича природа, теплий м’який клімат, багата флора і фауна. У навколишній місцевості є цікаві пам’ятки геології, історії, археології та культури. Своєрідним є етнографічний колорит покутян та їхніх сусідів подолян.
Дністер дугою омиває Хмелеву, утворюючи півострів. Це добре видно, якщо піднятися на пагорб Щовб гори Причіва (Хмелівська стінка, Червона гора), яка височіє над поселенням на лівому березі річки.
У селі є п’ять вулиць, які крім офіційних назв: Незалежності, І.Франка, Т.Шевченка, Л.Українки, Дністровська, мають народні назви – Коржівка (Попри церкву), Нагорінка, Цісарська, Семенівка, Долина.
Цікавими є місцеві топоніми (їх більше 60),тобто назви пагорбів, полів, лук, урочищ, лісів: Горобки, Залужки, Березина, Дикунок, Сага, Котовиці, Чубури, Согрудок, Зарваниці, Рідке, Корчованка, Причіва, Сутки, Шкулко, Підпічірі, Каминовачка, Щовб, Пужєрниці, Козацький брід, Жидівський ліс, Панське пійло, Червона гора, Загінский провал та інші.
Майже всі сільські будинки стоять з вікнами на південь. З початку виникнення поселення хати будували з глини (інколи з дерева, каменю), використовуючи для кріплення дерев’яні стовпи. Дах робили з солом’яних снопів. Тепер житлові будинки та господарські споруди збудовані з цегли і каменю, покриті бляхою та шифером. В селі збереглися старі кам’яні мури та елементи покутського архітектурного стилю.
На даний час у Хмелеві проживає менше 300 осіб. За етнічним складом всі вважають себе українцями. Однак частина жителів можуть бути нащадками інших етносів або змішаних шлюбів. Найпоширеніші прізвища хмелівчан: Лаврів, Давимука, Кловатий, Харук, Головецький, Нагірний, Випасняк, Василик.
Спілкуються мешканці села місцевим покутським діалектом, який має в собі деякі змінені польські чи німецькі слова та певні особливості. Наприклад, вживання слів на закінчення “сі”: договоривсі, сміявсі; чергування голосних букв “е” та “и” : великий-виликий, добре-добри і т.д. Старші люди користуються місцевим часом, не переводячи годинники на літній чи зимовий.
Переважна більшість жителів працює у приватних господарствах, частина на будівництві, у сфері послуг і на різних сільськогосподарських роботах. Декілька хмелівчан влаштувались на роботу в країнах Європи. У селі діють школа-садок (1-4 клас), клуб, бібліотека, медпункт, два магазини, будується туристичний комплекс.
